Шлях до осіннього винограду (страшна історія з рейтингом 18+)

Автор надихався цим дописом. Моя версія 0+ – 18+.

У тексті присутні чорний гумор, насильство та натуралістичні описи.

Автор в курсі, що звичайній людині (не алергіку) щипавка не шкодить. Так само як і сонечка, і мурахи.

(0+) Чи знаєте ви, яке це задоволення – осінній виноград? Напівпрозорий, у блакитній паволоці, наче дівчина, що несміливо виглядає з-під вуалі?

(6+) А чи знаєте ви, як вибрати найгарнішу ґронку з-поміж багатьох загадкових красунь? Для алергіка ця простенька задача перетворюється на справжнє викрадення чаші з драконячого лігва. Бо спершу потрібно обрати кетяг, яким вже почали ласувати оси, а потім зірвати його, не викликавши невдоволення тим, що до часу перериваєш їхній бенкет. Тому що інакше тобі настане закономірний гаплик.

(12+) І, повірте, це ще не всі складнощі, які треба подолати, аби розкусити заповітну ягідку. Притрушені ймовірно радіоактивним попелом ґрона слід вимити – адже, певна річ, ніщо не деактивує їх краще за проточну воду. І от, в ту саму мить, коли перемога, здається, настільки близька, що можна потиснути їй руку, життя підкидає тобі несподіваний поворот.

З китиці, сунутої під воду, порскають на всі боки кусючі мурахи, отруйні павуки, сонечка, що лишають за собою гидотний жовтий слід… Ніби когось одного було б недостатньо, аби увіткнути затичку поглибше і відкрутити на повну кран, аби всі вони відправилися у засвіти. Аж не віриться, скільки їх могло заховатися поміж ягід, котрі сплющилися так, що геть утратили свою природну кругленьку форму!

(16+) Але найголовніша родзинка нашестя, яка змусить тебе згадати злу Юнону та її не менш прескурву подружку Гебу, – щипавки. Вони викочуються з ґронок горохом і порскають на всі боки, намагаючись забитися в найтемніші щілини, аби там, цілком можливо, відкласти свої паскудні маленькі яєчка і остаточно захопити будинок. З огляду на те, що набряк навіть від одного укусу може стати для тебе смертельним, з рішеннями ти не зволікаєш. І точними короткими рухами нищиш загарбників, перетворюючи їх на ніщо.

(18+) Минає кілька годин. Ти долаєш ще двох чи трьох диверсантів, які вирішили перечекати першу атаку в укритті. Поле бою, здавалося б, остаточно лишилося за тобою. І от, коли ти тягнеш руку за ягідкою, з-під китиці виповзає ще одна щипавка.

Тендітна. Здихлява. Остання, що лишилася у строю. І тут твої нерви не витримують. І замість легкої миттєвої смерті твоя рука лиш придавлює супротивницю. А потім хоробра маленька щипавка ще довго повзає раковиною, тягнучи за собою напіввипалі тельбухи…