Будні Олександри: фотографії/зображення

неділя, 9 червня 2019 р.

Веселий нюшик-2

Трохи нетиповий для цього блогу допис. Але теж одна із граней «буднів».

Поголили!

Фірмовий погляд, повний докору.

Цій актрисі тільки що мисочки для збору пожертв не вистачає.

Якщо ви хочете підстригти песика, таки зверніться до професіоналів. Бо у них є і досвід (бо, коли ви не тримаєте два десятки собак воднораз, вам його ніде брати), і таке обладнання, яке просто немає сенсу купувати для одного-двох песиків.

Ветеринар порадив нам чудову перукарку Тетяну. Дівчина десь метр п’ятдесят п’ять на зріст. Її перша реакція: а чи немає намордника? Ну, є. У теорії. На практиці – ми вперше і востаннє його бачили роки два тому. Добрішого песика ще пошукати, за півроку болючих медичних маніпуляцій нас не те що не спробували вкусити, нас ще й обгавкали – на пальцях перерахувати можна. Тож Тетяна повірила на слово, що Френду просто потримають. А за три години там вже була тотальна ідилія, Френда навіть проводжати Тетяну побігла. Ну чисто у характері нюшиків: любити увесь світ і кожного в тому світі.
Особливо мені сподобався цей діалог:
- Ну не плач, подружко, не плач, зараз твоя мама повернеться. – І у відповідь басистий гавкіт, що переходить у скавуління: кинули наодинці з кимось незнайомим! (А «мама», здається, якраз пішла шукати намордник.)

Взагалі-то нюшиків не стрижуть, але спека, аритмія, легше обробляти рану, та й у виставках Френда давно вже не бере участь – тож можна влаштувати зміну іміджу. Цього разу наша подружка перетворилася на свого попередника Френда. Та сама масть (до сивини), та сама кучерява шерсть, лише розмірами дещо відрізняється від пуделя. Минулого літа стрижена Френда скидалася скоріше на лабрадора, хіба що мохнаті лапи видавали, але тоді вона була геть чорна. Отака (це за пару тижнів до стрижки.)

Кісточки не буде?

Ну то і йди зі своєю мобілкою...

Фото вище можна було б використовувати задля ілюстрації людської жорстокості. Але ні. Нашій любій красуні просто стало нудно.

Сумно від того, що наша «дівчинка» вже сивенька-сивенька. Але все одно красуня і розумниця. За гарне позування отримала пригорщу черешень, бо кісточки і сухарики вже скінчилися. Черешні їсть, кісточками плюється. Причому дуже добре розуміє, де зелені ягоди, де стиглі. Зовсім зелені випльовує теж.
І трошки собачого руна: