320 сторінок/2 години щастя – Роберт Хайнлайн, «Двері в літо».
Можна багато сперечатися про достовірність зображення майбутнього у 1956 році з гори 2018 року і вважати уявлення минулого безкінечно наївними, але мені вистачило установки на початку: «Це все відбувається у паралельній до нашій реальності, де події розвивалися саме так».
«Двері в літо» – щемливо-світла без тіні гнилого мелодраматизму фантастична повість, написана чудовою мовою (і перекладена, відповідно, також), кожним реченням і кожним сюжетним ходом якої насолоджуєшся, як смачною стравою після важкої праці. (У ролі праці виступає макулатура, яка часом ховається за цікавими обкладинками.)
Найголовніше ж, я думаю, міститься в останніх словах:
«"Назад" – лише для екстрених випадків, адже майбутнє краще за минуле. На прикрість усіх нитиків, романтиків та вузьколобих наш світ постійно вдосконалюється за допомогою людського розуму».
Нещодавно я читала про винайдення екзоскелетів для тих, хто не може сам пересуватися та про можливість їхнього серійного виготовлення – те, про що років десять тому писали тільки фантасти. Може, наше майбутнє не зовсім таке, яким його бачив Хайнлайн більше ніж півстоліття тому, але у головному він не схибив.
От і настав останній місяць цього літа. Ще трошки і двері зачиняться.
ВідповістиВидалити