Le temps des cathédrales / Доба соборів

Ґренґуар:
Ми казку повімо для вас,
Яка в Парижі відбулась
Приблизно у той самий час,
Коли Вест-Індію знайшли.

Майстри безвісні, слуги рим –
Ми, кожен засобом своїм,
Про хіть розкажем та любов
Для тих, чий вік ще не прийшов.

Так починалася доба соборів –
Вступило людство
В новий, незнаний досі світ.
Ми прагнули звести їх аж під зорі,
В камені та склі
По собі лишити слід.

На камінь – камінь, день за днем,
Із віку в вік – любові щем.
Все вище мур над олтарем
Підносила митця рука.

І про кохання трубадур
Складав пісні свої без жур
Та обіцяв в часи скрутні,
Що завтра прийдуть кращі дні.

Так починалася доба соборів –
Вступило людство
В новий, незнаний досі світ.
Ми прагнули звести їх аж під зорі,
В камені та склі
По собі лишити слід.

Так починалася доба соборів –
Вступило людство
В новий, незнаний досі світ.
Ми прагнули звести їх аж під зорі,
В камені та склі
По собі лишити слід.

Та щезне в попелі доба соборів –
Варварів юрма
Вже стоїть біля воріт.
Тож най увійдуть в місто ці потвори –
Через п’ять віків
Згин чекає на весь світ.
Згин чекає на весь світ!