Автори: Ендрю Ллойд Уеббер, Томас Еліот, Тейлор Свіфт
Публікація на інших ресурсах: з посиланням на цей допис або блог.
Виділений синім уривок є тільки у студійній версії.
Чудесні примари
Вікторія:
Зі мною ходи, якщо хочеш.
Тільки куди? Мабуть, в безвість.
Чи співчувати,
Як не бачила я співчуття?
Я дивлюсь у пітьму
І не знаю, чому
Я не знала краси все життя.
Все, що я прагла,
Любові спрагла,
Надто мала для вулиць, – щоб
Мене признали.
Донька нічого –
А ти маєш змогу,
Змогу вчепитись
В спогад про зали, де мені не опинитись.
І тобі крізь безпросвіток хмар
Сяє світло чудесних примар.
Проблиск яси
Згубною ніччю –
Ті голоси,
Що в ранок кличуть.
Ті, що тамують невтримні страхи у мені.
Втрат нових я боюсь
І у дружбі барюсь.
То невже ця надія – лиш сни?
Все, що я прагла,
Любові спрагла,
Надто мала для вулиць, – щоб
Мене признали.
Донька нічого –
А ти маєш змогу,
Змогу вчепитись
В спогад про зали, де мені не опинитись.
І тобі крізь безпросвіток хмар
Сяє світло чудесних примар.
І, можливо, мій дім
Помилково своїм
Я вважала, та все ж
Я знайшла стільки втіх
В цих привиддях нічних!
Нелегке це життя, знаю я, та без стін і без меж!
Все, що я прагла,
Любові спрагла,
В блуканнях цих самотніх, – щоб
Мене признали.
Доньці нічого
Чужі дають змогу,
Змогу вчепитись
В світ, у якому можу я не опинитись.
Хай мені крізь безпросвіток хмар
Сяє світло чудесних примар.
Хай мені крізь безпросвіток хмар
Сяє світло чудесних примар.
Чудесні примари – реприза
Дьютерономі: Поміж Джеллі я обираю тебе.
Грізабелла: Спасибі.
Вікторія:
Все, що ти прагла,
Любові спрагла,
В блуканнях цих самотніх, – щоб
Тебе признали.
Дьютерономі:
Хай тобі замість болю та чвар
Сяє світло чудесних примар.
Політ до іоносфери*
Усі:
Ввись, ввись, ввись –
В цім життів наших сенс.
Йди-йди-йди-йди
До найвищих небес.
(двічі)
Ввись, ввись, ввись,
Повз дахи й димарі –
Йди-йди-йди-йди
До Небесних Країв.
(двічі)
Ввись, ввись, ввись,
Поки місяць не сів,
Йди-йди-йди-йди
До Небесних Країв.
(двічі)
*Усе життя мені чулося щось на кшталт Heaven-Side Layer. О горе мені, коли я подивилася у лібрето. То був Heaviside layer, саме що один із шарів іоносфери.
Публікація на інших ресурсах: з посиланням на цей допис або блог.
Виділений синім уривок є тільки у студійній версії.
Чудесні примари
Вікторія:
Зі мною ходи, якщо хочеш.
Тільки куди? Мабуть, в безвість.
Чи співчувати,
Як не бачила я співчуття?
Я дивлюсь у пітьму
І не знаю, чому
Я не знала краси все життя.
Все, що я прагла,
Любові спрагла,
Надто мала для вулиць, – щоб
Мене признали.
Донька нічого –
А ти маєш змогу,
Змогу вчепитись
В спогад про зали, де мені не опинитись.
І тобі крізь безпросвіток хмар
Сяє світло чудесних примар.
Проблиск яси
Згубною ніччю –
Ті голоси,
Що в ранок кличуть.
Ті, що тамують невтримні страхи у мені.
Втрат нових я боюсь
І у дружбі барюсь.
То невже ця надія – лиш сни?
Все, що я прагла,
Любові спрагла,
Надто мала для вулиць, – щоб
Мене признали.
Донька нічого –
А ти маєш змогу,
Змогу вчепитись
В спогад про зали, де мені не опинитись.
І тобі крізь безпросвіток хмар
Сяє світло чудесних примар.
І, можливо, мій дім
Помилково своїм
Я вважала, та все ж
Я знайшла стільки втіх
В цих привиддях нічних!
Нелегке це життя, знаю я, та без стін і без меж!
Все, що я прагла,
Любові спрагла,
В блуканнях цих самотніх, – щоб
Мене признали.
Доньці нічого
Чужі дають змогу,
Змогу вчепитись
В світ, у якому можу я не опинитись.
Хай мені крізь безпросвіток хмар
Сяє світло чудесних примар.
Хай мені крізь безпросвіток хмар
Сяє світло чудесних примар.
Чудесні примари – реприза
Дьютерономі: Поміж Джеллі я обираю тебе.
Грізабелла: Спасибі.
Вікторія:
Все, що ти прагла,
Любові спрагла,
В блуканнях цих самотніх, – щоб
Тебе признали.
Дьютерономі:
Хай тобі замість болю та чвар
Сяє світло чудесних примар.
Політ до іоносфери*
Усі:
Ввись, ввись, ввись –
В цім життів наших сенс.
Йди-йди-йди-йди
До найвищих небес.
(двічі)
Ввись, ввись, ввись,
Повз дахи й димарі –
Йди-йди-йди-йди
До Небесних Країв.
(двічі)
Ввись, ввись, ввись,
Поки місяць не сів,
Йди-йди-йди-йди
До Небесних Країв.
(двічі)
Немає коментарів:
Дописати коментар