Аж раптом.
Тіка:
Картоплі скибки
Та спецій дрібку,
А вам до рибки
Несу вино!
А цей частунок –
За наш рахунок.
Гей, хлопче, руки!
Я замужем давно.
Чоловіки:
А де ж мужик?
У льоху зник?
А ти тут сама давай раду всім.
Жінки:
Сама, то що же?
Ми допоможем,
А ти сідай і від праці спочинь.
Крісанія: Добрі люди! Я шукаю проводаря до Гаю Мертвих…
Тіка:
У Гай Мертвих! Це вже не жарти!
Панно, краще облиште задум!
Той, хто вас послав у ці нетрі,
Мабуть, хоче вашого згину!
Гай цей маги зачаклували,
Щоб до вежі не підступали,
Ті, хто чар у собі не мають,
І пройти у них шансів мало.
Що у Гаю – ніхто не знає:
Гай загиблих не повертає,
А живі, поки не сконали,
Манівцями його блукають.
Гості:
Що у Гаю – ніхто не знає:
Гай загиблих не повертає,
А живі, поки не сконали,
Манівцями його блукають.
Крісанія: Тобто не піде ніхто із вас?
Гості: Ні!
Крісанія: Навіть Гай цей мені не покаже?
Гості: Ні!
Крісанія: Що ж… Піду сама.
Гості:
На згин неминучий!
Вона божевільна!
Тіка:
Скажу чоловіку.
Заждіть-но хвилину!
Гості:
Авжеж, у вояки
Достане звитяги!
Нехай наш Маджере
Її проведе.
Крісанія: Маджере?
Гості:
Маджере!
Наш добрий Маджере!
Таке він чинив,
Що не віриш очам!
Маджере! Маджере!
Наш добрий Маджере!
Славетний земляк наш,
А ось він і сам!
Карамон:
Погляньте! Рейстлін повернув мені листа.
Не прочитав, і не зламав печатку.
І надписав, що брата він не мав.
Без брата…
Без брата!
Без брата!
Доля клята –
Ми зі злом колись
Боротись поклялись,
І бій до спини спина нас єднав.
Без брата!
А хто його в дитинстві захищав?
Тепер йому не треба захист мій.
Без брата! Без брата я живу!
Налий-но, Тіко, ще вина, і клен ми спом’янем!
Його саджав із братом я, тож хай горить вогнем!
Він пам’ять дорогу на дрова обернув…
Тіка:
Карамоне, це в жодні ворота!..
Час мені розлучитись – і край!
Гості:
Ну навіщо тобі ця гризота?
Він зав’яже, ти час тільки дай!
Тіка:
Подивіться, він виламав двері,
Цей п’янюга, свиня і лайдак!
Крісанія: Аж не вірю! Він також Маджере?
Гість: Його мати казала, що так!
Гості:
Та що ж тут твориться, скажіть, добрі люди?
Час край нам покласти! Це справжній бедлам!
Був добрим Маджере, тепер же – заблуда,
Якого аж стид показати гостям!
Всі подвиги, чари, списи та дракони –
Характер вони зіпсують будь-кому.
Старий:
Все лихо від мандрів! Я точно це знаю!
Де ти народився – там лізь у труну!
Гості:
Чим тут зарадиш?
Надто все складно.
Що вже подієш –
Дурна сім’я, мов на підбір.
Тіка:
Хоч сову пнем, а хоч – пень совою!
Лізе він у багно залюбки!
Крісанія: Його брат завжди понад юрмою…
Старий: В нього з братом геть різні смаки!
Тіка:
Його брат мені геть осоружний!
Лист його – ось усьому вина!
Хай впадуть аж до гномів яружних
Його книги і вежа сама!
А ну підйом!
Карамон: Мені облом.
Гості:
Що коїться, в біса, скажіть, добрі люди?
Оце чародії нам крутять думки!
В дитинстві Маджере справдешнім був чудом –
І здатен тепер лиш на питки й бійки.
Всі вежі чаклунські, мечі, патериці –
Для дурноголових це справжній розмай.
Старий:
Все лихо від мандрів! Я точно це знаю!
В селі народився – в селі і конай!
Крісанія: Я сподівалася знайти тут уславленого воїна, а виходить, що тільки згаяла час. Прощавайте.
Тіка:
Ні, світла жриця не при собі.
А ти що стоїш стовпом?
Прошу, себе не ганьби!
Чи ти чоловік, чи хто?!
Це твій брат її з глузду звів!
А ти – відпустив саму.
Назад поверни її!
Мій любий, ти що, заснув?
Із лат час струсити пил,
З меча – (і)ржу зішкребти.
Вже годі кружляти хміль!
Іди, її захисти!
Жінки: Іди, захисти!
Чоловіки: Іди-но, захисти!
Немає коментарів:
Дописати коментар