Закляті очі / Те глаза
Очі, що бачать плин життя,
У яких замість плоті – тлін,
У оману не заведуть,
Для кохання звели заслін.
Як кохати могильну тінь?
По болоту ступити крок?
Переміниться навіть бог –
В світі повно зрадливих змін…
Той, хто бачив Пітьму хоч раз,
Віри Світлу уже не йме
І відрине усе земне:
В цих очах воно без прикрас.
Мов піщинки, течуть роки!
Зір заклятий моїх зіниць –
Шрам на згадку про давній спит,
І відплати час вже близький!
Звіра стрів – то зітри на пил,
А не можеш – то омини:
Загартовані у вогні
Набувають незнаних сил!
Той, хто бачив Пітьму хоч раз,
Віри Світлу уже не йме
І відрине усе земне:
В цих очах воно без прикрас.
Владар нічого / Властелин ничего
Такхізіс:
Ти із тих, хто завжди до мети йде невтримно.
Всі люди, що поряд – не більше, ніж сходи.
Тих, хто звів тебе ввись, кинув ти на поталу.
Що ж, навкруг подивись, візьми, що зосталось.
Боже, світ твій новий – лиш згарище димне.
Трон цей виборов ти – обійми ж його правно!
Всі кроки робив ти домірно бажанням,
Та не пройшов однієї випроби ти –
Співчуванням.
Рейстлін:
Ще не запізно
Почати знову,
Стерти хибу, вибрати правильне слово.
Не пізно
На небі новім*
Засвітити нові сонце і зорі.
Не пізно!
Послухай:
Не хочу нести цей тягар
В пустці я.
Ще не запізно
Торкнути струни,
Світ пробудити животворчим відлунням.
Не пізно
Збутись фальшу
І світ новий змінити на краще.
Не пізно!
Послухай:
Я сам не знесу цей тягар –
Я Нічого Владар!
Такхізіс:
До перемоги вела тебе воля сталева:
Все твій отримав король за розмін королеви.
Білим – дебют, чорним – ендшпіль. Прийми же вітання!
Чорний король – це скорботна фігура остання.
Так, мене ти здолав у запеклому герці,
Та Богом створений світ родився із серця.
Той, хто серце замкнув, зрікся сил життєдайних.
Шкода, що ти не пройшов випроби коханням.
Рейстлін:
Ще не запізно
Почати знову,
Стерти хибу, вибрати правильне слово.
Не пізно
На небі новім
Засвітити нові сонце і зорі.
Не пізно!
Послухай:
Не хочу нести цей тягар
В пустці я.
Ще не запізно
Торкнути струни,
Світ пробудити животворчим відлунням.
Не пізно
Збутись фальшу
І світ новий змінити на краще.
Не пізно!
Послухай:
Я сам не знесу цей тягар –
Я Нічого Владар!
Такхізіс / Рейстлін:
Пізно
Кричати пробі –
Ніхто не дасть тобі другої спроби. / Ніхто не дасть мені другої спроби.
Пізно
Благати смерті –
Озветься тільки безгомінь уперта.
Пізно!
Послухай:
Чи ти не жадав цей тягар? / Я сам не знесу цей тягар –
Ти Нічого Владар! / Я Нічого Владар!
Друг останній –
Відлуння тихе.
Ні рук жіночих, ні дитячого сміху,
Адже
Відсьогодні
Ти будеш один у пустелі холодній.
Пізно!
Послухай:
Спасти щось не вистачить чар.
Ти Нічого Владар! / Я Нічого Владар!
Пізно…
*Шевченко передає привіт.
Очі, що бачать плин життя,
У яких замість плоті – тлін,
У оману не заведуть,
Для кохання звели заслін.
Як кохати могильну тінь?
По болоту ступити крок?
Переміниться навіть бог –
В світі повно зрадливих змін…
Той, хто бачив Пітьму хоч раз,
Віри Світлу уже не йме
І відрине усе земне:
В цих очах воно без прикрас.
Мов піщинки, течуть роки!
Зір заклятий моїх зіниць –
Шрам на згадку про давній спит,
І відплати час вже близький!
Звіра стрів – то зітри на пил,
А не можеш – то омини:
Загартовані у вогні
Набувають незнаних сил!
Той, хто бачив Пітьму хоч раз,
Віри Світлу уже не йме
І відрине усе земне:
В цих очах воно без прикрас.
Владар нічого / Властелин ничего
Такхізіс:
Ти із тих, хто завжди до мети йде невтримно.
Всі люди, що поряд – не більше, ніж сходи.
Тих, хто звів тебе ввись, кинув ти на поталу.
Що ж, навкруг подивись, візьми, що зосталось.
Боже, світ твій новий – лиш згарище димне.
Трон цей виборов ти – обійми ж його правно!
Всі кроки робив ти домірно бажанням,
Та не пройшов однієї випроби ти –
Співчуванням.
Рейстлін:
Ще не запізно
Почати знову,
Стерти хибу, вибрати правильне слово.
Не пізно
На небі новім*
Засвітити нові сонце і зорі.
Не пізно!
Послухай:
Не хочу нести цей тягар
В пустці я.
Ще не запізно
Торкнути струни,
Світ пробудити животворчим відлунням.
Не пізно
Збутись фальшу
І світ новий змінити на краще.
Не пізно!
Послухай:
Я сам не знесу цей тягар –
Я Нічого Владар!
Такхізіс:
До перемоги вела тебе воля сталева:
Все твій отримав король за розмін королеви.
Білим – дебют, чорним – ендшпіль. Прийми же вітання!
Чорний король – це скорботна фігура остання.
Так, мене ти здолав у запеклому герці,
Та Богом створений світ родився із серця.
Той, хто серце замкнув, зрікся сил життєдайних.
Шкода, що ти не пройшов випроби коханням.
Рейстлін:
Ще не запізно
Почати знову,
Стерти хибу, вибрати правильне слово.
Не пізно
На небі новім
Засвітити нові сонце і зорі.
Не пізно!
Послухай:
Не хочу нести цей тягар
В пустці я.
Ще не запізно
Торкнути струни,
Світ пробудити животворчим відлунням.
Не пізно
Збутись фальшу
І світ новий змінити на краще.
Не пізно!
Послухай:
Я сам не знесу цей тягар –
Я Нічого Владар!
Такхізіс / Рейстлін:
Пізно
Кричати пробі –
Ніхто не дасть тобі другої спроби. / Ніхто не дасть мені другої спроби.
Пізно
Благати смерті –
Озветься тільки безгомінь уперта.
Пізно!
Послухай:
Чи ти не жадав цей тягар? / Я сам не знесу цей тягар –
Ти Нічого Владар! / Я Нічого Владар!
Друг останній –
Відлуння тихе.
Ні рук жіночих, ні дитячого сміху,
Адже
Відсьогодні
Ти будеш один у пустелі холодній.
Пізно!
Послухай:
Спасти щось не вистачить чар.
Ти Нічого Владар! / Я Нічого Владар!
Пізно…
*Шевченко передає привіт.
Немає коментарів:
Дописати коментар