Мулан / Mulan 2020

Тричі відкладена «Мулан» виявилась напрочуд гарною, і таки шкода, що не випало подивитися на великому екрані.

Але перше моє слово буде не про нове бачення, а до фанатів діснеївського мультфільму, бо усі відгуки, які я стрічала, починалися з порівнянь із ним.

Ніхто у вас його не відбирає. Гарне старе не виключає автоматично появу гарного нового, а гарне нове не перекреслює старі здобутки. Паче того, фільм має настільки мало спільних точок зі своїм попередником, зроблений у настільки дорослому ключі, що порівнювати його доцільно не з діснеївським, а хіба що з італійським мультфільмом «Балада про Мулан», знятим безпосередньо за китайською поемою. Тож я пропоную поглянути неупереджено і без зіставлень, як на окреме прочитання легенди, а не як на черговий рімейк. (Сказати чесно, розумію тих, хто плюється. З-поміж них вважаю вдалим лише один, який дійсно допиляв напилком оригінал та повиправляв його косяки, решта – *censored*. Щонайменше три фільми за цими історіями чехи зробили крутіше.)

Нова «Мулан» нагадала мені пригодницькі фільми тих часів, коли комп’ютерної графіки у кіно не було і всі трюки робилися наживо. Зокрема «Зорро» сімдесятих. Певна річ, що духом, а не картинкою і не епохою. Кожна сцена на своєму місці, кожен епізод з’являється не просто так, а є ключом до розвитку персонажа у майбутньому – захопившись трюками, про це часто забувають. Поміж буднів війни знаходиться місце і смішному. Різноманітні батальні сцени лишають простір і для розкриття особистих історій: Мулан із її родиною, чаклунки Сяньнян*, жужанина Борі-хана та імператора.
*Доу Сяньнян, за однією з версій легенди – правителька племені, до якого Мулань потрапляє у полон. Спершу вона ставиться до Мулань вороже, вважаючи її дикункою, але після того, як Мулань виявляє відданість до своїх батьків, просячи лише про можливість побачити їх, вони стають подругами. За пізнішою літературною обробкою Мулань та Сяньнян були лаотун (поширений у Китаї ХVІІ-ХІХ ст. тип відносин, при якому дві схожі характером і зовнішністю, включно із розміром ноги, дівчинки у віці 5-7 років укладають договір про дружбу і підтримують його усе життя; втім, такий договір могли укладати батьки ще до народження дітей, нітрохи не зважаючи на те, що УЗД для виявлення статі дитини до народження ще не винайшли).

Не берусь судити про історичність, але мені здалося, що баланс між давнім та сучасним, азіатським та європейським теж витримали (приміром, цілковито біблейська сцена спокуси не муляє око і не стирчить одинокою скелею на тлі Китаю 6-го століття). Служіння вище за життя, безчестя змивається смертю – притаманні азіатській культурі мотиви; в мене склалося враження, що завдяки християнському впливу та сильно розвиненій індивідуалістичності це було менш вираженим в Європі навіть у середньовіччі. Дещо дивує поява фенікса, бо він, наскільки я пам’ятаю – символ імператриці, а не імператора; з іншого боку, можна зрозуміти і так, що фенікс (втілення жіночого) супроводжує Мулан у її служінні владарю (імператорський птах). Щоправда, не знаю, чи погодяться із такою трактовкою китайці.

Ще одна перевага фільму – відсутність пісень. У цьому випадку – саме перевага. Три з них слугували фоном для комічних епізодів, дві з цих трьох – «мостами» у тих місцях, де фільм бере геть інший темп, і в оновленому варіанті вони б виглядали чужорідними, тому від них лишили хіба що кілька музичних фраз. Четверта, ліричне «Віддзеркалення», найпомітніша і з'являється декілька разів; щодо решти мелодій, то вона написана іншим композитором, славнозвісним Гаррі Грегсоном-Вільямсом. І знову – без порівнянь. Музика дібрана так, аби щонайкраще відтінювати свій варіант: у мультфільмі, зі змішенням епох (див. фінальну сцену з пращурами – еталон), було доречно використовувати синтезатор, у фільмі це симфонічна музика із залученням автентичних інструментів.
Розпускання волосся, яке у трейлері виглядало недолуго, виправдав належний контекст. Воно грає і на символічному рівні (окрім названого у фільмі, це ще й своєрідне випростання крил, недарма Мулан позбавляється захисту тулуба та плечей), і на суто фізичному: навіть тренована дівчина відчуває полегкість, скинувши з себе кілограм вісім-десять залізяччя та задубілої шкіри.

Нові персонажі дуже симпатичні. Приятелів-чоловіків Хуа Чжуна, сина Хуа Чжоу, п’ятеро, а не троє – така собі весела компашка на чолі з командиром, який легко заткне їх усіх за пояс. А ще мені сподобались шанобливі відсилки до поеми: два зайці, що зустрічаються Мулан під час прогулянки верхи, пелюстки, що малюють в неї на лобі.

Чого тут нема:

– підсилення жіночих персонажів через приниження чоловічих. Круті всі, незалежно від статі;

– підсилення протагоністів за рахунок оглуплення антагоністів. Розумом та достоїнством не обділили жодну зі сторін;

– тупого реготання «поганих хлопців»;

– підкреслено трагічних помирань та довгих прощальних промов – усе швидко та чітко;

– зловживання вповільненою зйомкою;

– вдовблюваної в голови моралі, дурного пафосу, недоречних політкоректності, толерантності та фемінізму;

– любовної лінії! Взагалі. Геть-чисто. Хай мені дарують китайці, але вони без неї не перебулись (маю на увазі фільм 2009-го року), тож тут моє серце однозначно віддане версії, де цього нема.

І, повертаючись до сказаного вище. Як було зазначено, тут виводять історії чотирьох героїв, але останні слова віддали Мулан і лише Мулан – без коханого, батька чи ще когось, і, на мою думку, це правильно. Це особиста історія становлення однієї жінки. Це історія, що обривається на піку тріумфу, і тому фінал не лишає присмаку смутку.

Китаїсти неодмінно знайдуть, до чого тут можна присікатись, я і сама, при скромних знаннях китайської історії та культури, побачила деякі невідповідності. Наприклад, ідеальний для драматургії дім Мулан – це тулоу, «земляний замок», найранніші з яких почали будувати у 12 ст., а сама історія відсилає до 6 ст. (до цього періоду відносять перший варіант балади про Хуа Мулань, на цей час припадає занепад жужанського каганату, тоді найбільш поширеним варіантом обладунків був якраз показаний у фільмі ламелярний). Але плюси, на мою думку, переважують. Якби у дитинстві я мала би вибір, то спинилася б не на мультику, а саме на фільмі.

І наостанці: