Щоб почати знайомство / For beginning / Pour le commencement...

Щоб почати знайомство / For beginning / Pour le commencement

суботу, 10 квітня 2021 р.

Cave of Mind: «Мандрівний замок» – перегляд із паузами (частина 10)

Якщо комусь потрібні скріни та колажі в оригінальній роздільності UHD 4К – питайте!
12. Перевал
Вступ до розбору середини фільму.
13. Істерика
Найбільш складна для розуміння сцена: передумови, підтексти та композиція. Ви все ще думаєте, що тут були хаханьки, як у книзі? Тоді ми йдемо до вас!

Перевал
Автор Renan23900

Нарешті ми підгреблися до хребту фільму.
Уривок 45:24-51:45 – не прямо середина, але він є переломним для всіх трьох мешканців замку та дуже складним і з точки зору побудови, і з точки зору психології. Умовно його можна розбити на три акти: істерика – переродження (він наполовину закадровий, але вгадується з високою долею достовірності) – розмова у спальні. І, присягаюся, смішного в ньому дуже мало. Ні, як комедію також можна подивитися – але, якщо розглядати його виключно з зовнішньої точки зору, точки зору Софі, ви самі себе позбавите чи не двох третин задоволення.


Трагіфарс, який тяжіє до драми
Сакральне питання всього Інтернету – навіщо виносити Кальцифера, аби за хвилину внести його назад – мене ніколи не бентежило, розгадка проста, як дві копійки. Найголовнішим моїм непорозумінням лишалася істерика. Я перерила чимало оглядів усіма доступними мені мовами, але в тих небагатьох випадках, де її не оминали мовчанням, трактовки неначе повисали у повітрі. Цікаві траплялись, проте і вони розглядали цей спалах, мовби сферичну корову у вакуумі, окремо від решти фільму; а в геть поверхневих його розцінювали або як крайній прояв підлітковості та марнославства, або взагалі як комічну сцену. І в книзі так і є (ба навіть гірше) – епізод жартівливий і прохідний, от тільки з показуваним на екрані, з діалогами до та після, воно взагалі не стикувалося. Від найпершого перегляду мене не полишав холод по спині, це момент, коли найширше розкривається провалля, про яке я казала на початку. Але дуже довго сприйняття не йшло глибше рівня «в хлопця від перенапруги нерви розігралися», а щодо Софі, то я взагалі не могла допетрати, на біса їй ревіти під дощем, коли доречнішим було би злитися і розвішувати копняки з поличниками, аби привести експансивного придурка до тями. Ще й самій відвести душу, адже її це неабияк підбадьорює.

Осягнення підібралось із геть несподіваного боку. Я оце казала про неочевидні та не заїжджені аутфіти, що з них почався розбір? Так от, один із них – сорочка, в якій Хаул лежить у спальні. Найменш помітне і, мабуть, найбільш класне з точки зору смислового навантаження вбрання. Аби зрозуміти крій, мені реально довелося передивитися всю ту сцену покадрово, а відтак я видихнула з полегшенням. Відчуття не підвели, відсутність звуку допомогла збагнути: форма та сама, зміст інший. Зовнішність, марнославство, дріб’язкова помста і що там ще було в книзі – книзі і лишимо, у фільмі це ключовий епізод і один із найбільш багатошарових.

Для того, щоби по-справжньому осягнути його красу, треба стати на позицію «В цій сцені ніхто не каже правду». І передусім відсторонитись від реплік Софі, які заплутують слід, збивають із пантелику та воднораз понижують градус пафосу. Одразу зазначка: інший ключ тут неможливий, спроба відіграти цю сцену всерйоз не вписалася б ні у жанр, ні в динаміку. Саме незнання Софі дає необхідний баланс. Але під її єхидними коментарями ховається дещо глибше. Я би сказала, що це невіддільність любові та муки. Двоє глибоко поранених людей, котрі застигли у своєму болю, чіпляються за непорушність, яка дозволяє миритися з ним, не мають душевного ресурсу на те, аби вийти з цього стану самостійно, і поготів на те, щоби прислухатись до іншого, вже не кажучи про допомогу – і всупереч цьому вони витягають одне одного. Це дуже пронизливий та щемкий обмін, коли, не відчуваючи чужий біль як власний, вони руйнують одне в одному те, чого самі не наважувались торкнутися, і хід однієї сторони дозволяє іншій зробити наступний крок.

А, так. Маленький бонус: це сцена, коли вони, на наші гроші, взаємно переходять із «ви» на «ти» і розборки влаштовують чисто в стилі сімейного скандалу. (На жаль, в українському дубляжі цей момент трохи не відсікли, на «ти» звертається одна Софі, а Хаул – тільки з розмови у спальні.)


Істерика
Підтексти
Коли ця парочка ридає під повне офігіння Маркла (рудого, до речі!), що вони некрасиві і життя скінчене – ну явно не те вони мають на увазі, що кажуть буквально.

З боку Хаула. Чорне волосся – асоціація з тою тварюкою, на яку він одного дня перетвориться назавжди, це знання – хронічний біль, що отруює йому існування років десять як. Фарбування – сумнозвісні захисти, що їх вибудовують травматики, свого роду анестезія: не позбавляє проблеми, але дозволяє сяк-так існувати і не думати про неминуче. І саме такий, підлітковий, хід, дуже добре відповідає його «застиглій» психології: він не має змоги вирішити свої негаразди по-справжньому, а тому розтринькує сили на те, щоби ухилятися, уникати болю, вибудовувати бар’єр на бар’єрі та підтримувати зовнішню нормальність. Звідти і таке хворобливе ставлення до власного вигляду. Не комплекси і не краса заради краси. Це в книзі ванна була завішана дзеркалами з чотирьох сторін, в екранізації – одне-єдине і заляпане незгірш від стін, треба ще постаратися, аби щось у ньому розгледіти. Та і в спальні є щось на кшталт туалетного столика, заставленого амулетами так, що за прямим призначенням взагалі не скористаєшся, себто звички повсякчасно милуватися на себе, красивого, немає. (Див. на ящички за правим плечем Софі. Зі скрінів складно розібрати, що воно таке, помічаєш тільки на розкадровках.)
І навіть розкадровки змогли підказати, чи це черговий амулет, чи край рами дзеркала.

При загальній доброті і прийнятті, яке Хаул виказує до членів названої родини, він нібито відмовляє людству у тому самому відносно себе. Причому, якщо невпевненість Софі йде від відсутності життєвого досвіду, вона майже не знає світ за межами капелюшної майстерні, то невпевненість Хаула – навпаки, його надмір. Така от подвійність: він не вміє правильно реагувати, тримати удар, кожен новий епізод змушує його глибше ховатися в свою мушлю – а втім, за кількістю пережитого він дійсно найстарший, пошуки Софі – безодня кількість людей, просіяна крізь сито. Його досвід від появи Кальцифера до сьогодні – переконання, що люблять тільки безпроблемних (=якщо ти прийдеш зі своїм болем, тебе відкинуть); впевненість, що кожного разу, коли ти розкриваєш душу, тобі завдадуть удару, а то і скористаються знаннями, аби викрутити тобі руки; відчуття прокаженості та недостойності любові; і багаторічний страх побачити в дзеркалі натяк на чудовисько. У повний неадекват Хаул впадає не тоді, коли бігає, мов підстрелений, а саме з проявленням чорного волосся.

Коли так хвилюєшся за сестру, різко стає не до хлопців...
З боку Софі. Їй цей душевний роздрай взнати нізвідки – Хаул добре імітує, що в нього все пучком; перший натяк вона отримає завтра, на прийомі у Саліман, а суть угоди з Кальцифером розгадає аж наприкінці фільму. Наразі розклад перед нею такий. Зашибенний вродливець Хаул, що вперто фарбується у світлий. Блондинки мати і сестра, вочевидь визнані красуні (мати з двома дорослими дочками швидко виходить заміж, на сестру кавалери злітаються, неначе бджоли на нектар). І на цьому тлі вона – чорна лебідонька, яка вважає себе каченям. Коли брюнет Хаул заявляє, що такому, як він, немає сенсу жити, він нічого, крім потвори в собі, не має на увазі. Але в сприйнятті темненької Софі це трансформується в: «І не сподівайся, тебе ніколи не покохають, а я – так точно». Від людини, в яку ти закохана, таке чути, м’яко кажучи, неприємно – це ніби хрест на взаємності, навіть якщо закляття буде зняте. Тож сльози – визнання бажань, проговорення власних проблем та перший крок до їх вирішення. Перший раз, коли у Софі наяву помітно розпрямляється спина та розгладжується обличчя.
Зморшки злегка розгладжувались і раніше, під час пробіжки за замком. Але не настільки кардинально. І спина – точно вперше.


Передумови
У ті дні, з початком війни, Хаул загнаний у глухий кут і доходить краю, потребуючи справжнього зцілення, бо «симптоматичне» більше не працює. Але в тому, що йому погано, він уперто не зізнається. Почасти через те, що нагромадив стільки бар’єрів, що вийти з-за них сам не здатен, навіть якби умови угоди дозволяли про неї розповідати. Почасти – бо, при всій підлітковості, він чітко усвідомлює розстановку сил: він – хазяїн дому, найстарший і захисник, Маркл та Софі – слабші і перебувають у його захисті (люблю двозначність українського вислову). В Хаула ресурсу немає боронити їх інакше, окрім як втечею, але, приміром, у момент передачі послання від Відьми Пустищ, являючи буквальну ілюстрацію до вислову «волосся встало дибки», він достатньо володіє собою, аби вдати, що в нього все під контролем. Стирає мітку, спокійненько віддає розпорядження Кальциферу і аж тоді йде нагору. Квапливо, але не бігцем. Все. Ванна – не жила кімната. Коли ти голий сидиш у воді, оточення ще двадцять разів подумає, а чи варто взагалі до тебе лізти. Спектакль закінчено, можна видихати.
Так, у японців цей вислів теж існує.
Ну а наступного разу стається вибух.

 
Композиція
Щоразу, як дивлюся, задаюся питанням: от що можна було в тій ванні робити, щоби так уляпати стіни? Патлами мокрими трусити, чи що?

Просто від побаченого в дзеркалі рудого волосся такого спалаху би не було. У цього експериментатора хрінова по стінах бризки значно гірших відтінків – фуксії, синього та зеленого, рудий на цьому тлі – не таке вже і зло. Якби до нього не доклала руку саме Софі. Це наочний доказ тези, що по-справжньому зачепити можуть лише найближчі. Софі – поки не зріле кохання, але дбайливо вибудована емоційна прив’язка впродовж умовних десяти років. Від якої, свідомо чи підсвідомо, чекаєш прийняття і того, що ну от вона твою розкриту і піднесену на долоні душу не зачіпатиме.

А Софі, на яку покладають такі сподівання, не телепат, ніколи не вчилася магії і судить, виходячи зі свого життєвого досвіду – обмеженого, повторюся, книжками та крихітним світом брилярні. Про спід Хаулових ігрищ Софі не в курсі, тому, з огляду на її старечу зверхність, ставиться до них як до «хлопчик розважається» – і своїм незнанням мимоволі створює коридор, аби вони з Хаулом по-справжньому змогли виплутатися з тенет травми.

Судячи з того, як Хаул скрикнув, налетівши головою на стіну, на мазохізм він не страждає, і больовий поріг у нього цілком звичайний.
Задачка, насправді, нетривіальна. Фізичним болем Хаула пробрати важко, перетворення (і їх стримування) привчили його терпіти. Типова поведінка, коли стається щось серйозне – здержувати все всередині, бо, якщо випустити себе з кулака, ти завдаси ще гіршої шкоди, а заново збирати себе докупи неабияк складніше, ніж не розпускатися. Реакція на те, що Софі мало його не прикінчила: Кальцифер верещить, в нього самого серце аж заходиться, вголос – «Будь ласка, більше не муч мого друга», і все. Себто Хаул, образно кажучи, потребував не удару дубцем, а штрикання голкою, бо щось товще крізь його сяйні ідеальні обладунки до живого би не дістало.

Саме діалог із Кальцифером і не дає сприйняти істерику буквально.
Підводка до цієї сцени починається ду-уже здалеку. Хазяїн приплентався перед світанком на автопілоті; цілком можливо, що з заплющеними очима взагалі, нагрібає чари з тих місць, де вони стояли, звідколи він той замок побудував – і на певний час щезає з екрану. За подіями ранку, за тим, що Софі та Маркл проживають у порту (коли бомби розриваються поряд – це, в певному сенсі, набагато страшніше, ніж якби тебе просто вбили) призабуваються нічний бій і розмова, а відчуття трагічності вміло змазується поведінкою Хаула, якому, здається, більше нічого в світі не потрібно, окрім як полежати у ванні та гарно виглядати.

Далі – вищезгадана «голка». У спальні Хаул геть не почувається в безпеці (навпаки, мотлох навколо – нагадування про проблеми та підсилення страхів), а от вода – найбільше розслаблення, яке він зараз собі дозволяє. Спрацьовує бездоганно. Перша Хаулова реакція спонтанна і дуже щира, але – зумисне підкреслюю – переставлені Софі флакони не є останньою соломинкою на спину. На початку істерики (сюрприз!) Хаул ще собою володіє і ставиться до того, що відбулось, як до безпечного приводу стравити пару: при майже тотальній забороні на негативні емоції образа – компроміс, котрий до травм або смерті близьких не призведе. Якби в нього дійсно превалювало приниження через колір волосся, він би носа за двері ванної не поткнув, поки не виправить ситуацію; натомість він притьма кидається до Софі, мовби до порятунку. Певна річ, що наполовину підсвідомо, але розвивається це так:

1. Початок націлений на Софі. Не тільки як на причинницю того, що сталося: вона, на відміну від Маркла, рівний супротивник, на якого можна виплеснути почуття без особливої для неї шкоди. І який, що головніше, мовчати у відповідь не стане. Початок – це провокація і буквально вмовляння: ну скажи щось ядуче, аби воно дістало до дна душі, бо я сам зі свого кокона вже не виберусь.
Довго гадала, яким Маркл був би у житті. Здається, темно-мідним. Отак от живеш і не знаєш, що з такою зовнішністю тобі тільки в труну...

2. Самонакручування вкупі зі словами Софі спрацювали, фокус зміщується на власні відчуття. Всі подальші репліки Хаула – тільки відповіді на слова Софі, першим він більше не заговорює (найпевніший маркер контрольованої істерики – вона припиняється тоді, коли досягається бажана мета). Можна сісти, проридатися, аж поки не прийде полегшення – а далі піднятись і жити за заведеним порядком. Формальну причину, колір волосся, прибираємо, вона свою справу зробила, і взагалі, я чародій, чи де?
00:46:17. Після цього моменту претензії скінчуються.

3. І тут ситуація вивертає геть не туди, куди сподівалося. Не спав щонайменше добу – раз, розслабився у ванні – два, дозволив собі [вперше за багато місяців] емоції – три, тож незмога керувати чарами – цілком логічний наслідок і воднораз четвертий пункт, від якого під ногами западається земля. При спробі перечаклуватися Хаул бачить пасма якого завгодно кольору крім задуманого, розуміє, що не здатен себе перебороти, і оте чорненьке, що він ховав із дитинства, таки взяло гору. Ще й Софі із цинізмом незнання піддає куті меду, щиро кажучи: а брюнетом тобі найкрасивіше. Від тих слів чорна тварюка всередині заходиться криком, що аж легені рвуться, зовнішній контроль дає тріщину. З найбільш дозволеною угодою відвертістю Хаул видає фірмову репліку про красу та сенс життя, а відтак остаточно поринає в біль і перестає сприймати що-небудь окрім нього.
Начаклувати інший колір і без флаконів у ванній можемо, так. І чого було б репетувати, якби справа була тільки у волоссі?

4. Істинний привід ображатися отримує вже Софі. Якщо атмосфера в замку – висмикування килиму з-під ніг, то це вже повноцінний удар попід «сонечко», спрямований точно проти неї. Такий, що іскри з очей і терпіти вже не виходить. Причому за інерцією вона ще намагається не дати почуттям взяти гору. Ще запевняє, що колір волосся – не біда: вона не тільки Хаула вмовляє, для неї самої це, через мати і сестру, дуже болюча тема та джерело невпевненості. Ще заперечує кохання, бо зізнатися в тому, що ти втюхалася в нікчему, котрий далі свого волосся нічого не бачить – те саме, що зізнатися, що ти найбільше дурище на світі. Аби злупити захисти Софі, цього виявляється замало.
Ото реально, сміливість від незнання. Так само, як і під час походу в палац. Маркл обачно тримає руки при собі.

5. І, нарешті, коли Хаул починає розтікатися зеленою калюжею (реакція на дотик, див. далі), у самої Софі з’являється формальний привід дозволити собі образу та сльози: вона стільки часу поклала на те прибирання, так їй мало того, що спасибі не сказали, а ще й одним порухом звели нанівець усі її зусилля! На таке можна і дверима бахнути, причому абсолютно щиро. А відтак і про найпотаємніше поплакати…
А от корисно іноді.

Ну чи не диво, як це все сконструйоване, га? Причому майже впевнена, що воно не продумувалося на всіх шарах до найдрібнішої деталі, воно створювалося єдиним подихом – у цій сцені, попри психологічність, немає натужності та вимученості, які неодмінно виникають при спробі створити таку комбінацію лише головою.

І, повторюся, найбільше, що мені подобається – те, що Хаул із Софі ніколи не стоять на одному щаблі, вони по черзі випереджають одне одного на крок, і саме цей розсинхрон дозволяє історії розкручуватися, неначе годинниковій пружині, а їм – взаємно допомагати і потроху вилазити з провалля.


Cave of Mind: «Мандрівний замок» – перегляд із паузами
1. Перше китайське японське попередження
Позиція автора для тих, хто думає, що покриватися чорними перами – неабияк круто і сексуально, а також для тих, у кого руки чешуться допомогти нещасним.
2. Тези
Принципи розбору, джерела та головні теми допису.
Частина 2. 3. Основна арка Софі: Конфлікти 18+, або Сльози дідуся Фройда
Ні, очі вас не підводять. Так, про сексуальність у дитячому мультику. (Хоча який він, трясця, дитячий…)
Частина 3. 4. Хаул: враження від першої зустрічі
Перша демонстрація глядачу Хаулових конфліктів та арок у сюжеті, яку жодна людина в світі з першого перегляду не зрозуміє, якщо попередньо не начиталася розборів.
5. Ліричний відступ про вік
Умовне визначення віку Маркла, Хаула та того, наскільки давно зірвався з небес Кальцифер – чисто щоби полегшити подальше сприйняття тексту.
6. Хаул: історія його очима
Викладення історії Хаула у хронологічному порядку та з точки зору персонажа, який, на відміну від Софі, володіє інформацією в повному обсязі.
Частина 57. Затишний ранок
Спростовування старанно створюваної репутації Хаула як жахливого чародія; протиставлення замку та дому Софі.
Частина 68. Хаул та Маркл: стосунки мовчання
Потрібність Маркла у сюжеті, обумовлення змін порівняно з книгою.
Частина 7. 9. Ще раз до подій ранку
Нащо Хаулу підтримувати легенду Софі про «прибиральницю».
Частина 8. 10. Війна і бар’єри у травматиків
Десь на сороковій хвилині нам дають перші ключі до переосмислення попередніх сцен і розуміння того, що титульний герой – не менший клієнт психолога, ніж Софі, а не просто привабливий нехлюй, який ні до чого в житті серйозно не ставиться.
Частина 911. Ліричний відступ про хронологію
Спроба визначити за візуальними маркерами, скільки протривала війна.
12. Перевал
Вступ до розбору середини фільму.
13. Істерика
Найбільш складна для розуміння сцена фільму: передумови, підтексти та композиція. Ви все ще думаєте, що тут були хаханьки, як у книзі? Тоді ми йдемо до вас!
Частина 11. 14. Переродження. Майже за кадром
Значення костюмів у середині фільму; перехід Софі та Хаула від заперечення проблем до конструктивного вирішення; закадрова роль Маркла.
Частина 12. 15. Розмова у спальні
Композиція кадру та решта візуальних прийомів оповіді, наступні ключі для розуміння Хаулового прокляття.
Частина 13. 16. Вміння тримати паузу
Стратегічні задачі сценарію та передпосилки до тактичного провалу героїв під час аудієнції в Саліман.
Частина 14. 17. Who is ma’am Suliman?
Визначення магічного та інтелектуального потенціалу головної чаклунки країни.
Частина 15. 18. Король здорової людини
На що сподівався Хаул, коли підсилав до Саліман «матінку Софі», та у що це вилилось у результаті.
Частина 16, необов’язкова. 19. Ліричний відступ про давнє минуле
Деякі здогади щодо Хаулових рідних країв та сім'ї.
Частина 17. 20. Зустріч із Відьмою: майже теорія
Навіщо фільмовий Хаул, геть не показаний бабником, на відміну від книги, з доброї волі міг податися до Відьми Пустищ.
Частина 18.
21. Неситість та свобода
Єдиний знаменник до абсолютно усіх сюжетних ліній фільму.
22. Жіноча трійця
Провідні риси у сюжетних лініях трьох головних жінок у фільмі та у їхніх стосунках із титульним героєм: Відьма – сластолюбство, Саліман – садизм, Софі – різносторонність та цільність.
Частина 19.
23. Переїзд: стіни, люди та сцени-привиди
Сцени, що вгадуються за репліками. Сюрприз: подарунок Хаула – подарунок людини із викривленим спрямуванням прив’язаності VS реакція Софі – реакція людини, котра донедавна жила у нормальній сім’ї. На відміну від.
24. Розмова на луках
І те, як по-різному вона сприймається з позиції кожного з героїв. Продовження їхньої найбільш незручної та косячної взаємодії за весь фільм.
Частина 20. 25. Прощання
Сцена, що при поверхневому розгляді може видатися надміру пересолодженою, як і розмова на луках, але насправді такою не є. Ну й від актора сильно залежить.
Частина 21, кульмінаційна.
26. Руйнівна сила угоди
Чому Кальцифер може лишитися членом родини, та угоду з ним необхідно розірвати, що аж пищить.
27. Подорож назустріч
Композиція ліній Софі та Хаула.
28. За останніми дверима
Чисто емоційні враження від зустрічі на млині.
Частина 22. 29. Неочевидне
Я, блін, розумію, що «нічого не пояснювати» – офіційна позиція режисера, але хоч трохи більше підказок можна було відсипати?
Частина 23. 30. Травми не минають
Розходимося, нас надурили! Хепі-енду не було, фінал відкритий (підтверджено авторами фільму).
Частина 24, фінальна.
31. Пацифізм та розлюднення
Про ставлення до війни у фільмі та у автора допису.
32. Рекламна вставка
Про важливість правильного перекладу для першого ознайомлення, якщо ви не знаєте мови оригіналу (дяка українському та англійському дубляжу, які врятували для мене історію після фіаско з першою озвучкою).

Немає коментарів:

Дописати коментар